пʼятниця, 14 жовтня 2016 р.

Перший



Ми вже місяць як в Канаді. О, це вже термін, скажу я вам! Знайомі й друзі, дізнавшись, що ми переїжджаємо ДО Канади (а тут говорять тіко так:), особливо не дивувалися. Всі в один голос заявляли: ну, я так і знав, що ви кудись зібрались, бо бачив у FB(R) фотки вашого блендера, пилососа, навіть пляшок і корків...і що ми тільки ще не продавали і віддавали у хороші й надійні руки перед від'їздом.

Друзі і сім'я підтримували. Казали, що такі оптимісти, як ми, випливуть де завгодно. Ми приймали як комплімент, бо ж оптимісти йоли-пали, нє?

Легко виділитись білій вороні, та білого є безліч відтінків! І ось, будучи у Канаді аж місяць)), на фоні життєрадісного й безтурботного населення, яке посміхається не лише кожній дитині, собаці, білці, качці, чайці, гусці, а й листочку, травинці і, нехай вибачить рідна мамуся, павучку та мишці, я зрозуміла, що до оптимістки і життєрадісної жіночки (так до мене іноді звертались у Львові), мені ще працювати й працювати.

Та я вперта, не працювати не вмію, тому буду колись і тут балдіти від кожної миті, бо життя прекрасне! Не впевнена, правда, у термінах, та куди спішити, адже все найкраще попереду, скажіть? -)

Немає коментарів :

Дописати коментар